Його звуть Жора, він голова райдержадміністрації. Ми звикли бути разом, і якщо це любов – то взаємно по розрахунку. Можливо, я маю певні ознаки фетишизму щодо волохатих сардельок його пальців – адже саме руками він торкається мене найчастіше.
Ще мені подобається Жорин позашляховик, в якому він іноді возить і мене, але ховає подалі від друзів. Втім, вони і так все про мене знають, і ставляться скептично. То ж граємося у мовчанку – я начебто є, та сприймати мене серйозно не варто.
Але – жодних образ. Я люблю цього голову РДА, хоча була до нього і з іншими. Всі вони вважали мене радше іграшкою, і я завжди виконувала їх забаганки. І тому впевнена, що Жора мене ніколи не покине, аж поки буде на цій посаді, бо я – необхідний елемент його статусу.
Ми бачимось не надто часто. Мене готують до побачення раз на тиждень, зазвичай привозять зранку його помічники.